ЗМІ про T.B. Fruit

Самий сік. Інтерв’ю з власником T.B. Fruit Тарасом Барщовським, який створив бізнес з нуля в трьох країнах і захопив 10% світового ринку

Пояснити українському споживачеві, хто такий Тарас Барщовський, нескладно: досить сказати, що він випускає соки прямого віджиму під брендами Galicia і Світанок.

У світі вітчизняного бізнесу щось пояснювати про Барщовського і зовсім не потрібно: він № 1 по поставках яблучного концентрату, сировини для виробництва більшості соків.

У 2019-му НВ і інвесткомпанія Dragon Capital оцінили статки бізнесмена в $105 млн, що відповідає 60-му рядку рейтингу Топ-100 найбагатших українців.

Барщовський не потребує особливого представлення і на світовому ринку: до складу його групи T.B. Fruit входять сім заводів з виробництва яблучного концентрату та інших плодово-ягідних продуктів. Чотири з них розміщені в Україні, один — в Молдові і два — в Польщі. Ще один завод у Польщі компанія запустить у серпні: нове підприємство стане найбільшим у світі за своїм профілем.

EBITDA T.B. Fruit у цьому фінансовому році складе 40 млн євро. За словами самого Барщовського, його компанія займає 9−12% світового ринку яблучного концентрату.

Хоча головний офіс T.B. Fruit розташований у Львівській області, НВ зустрівся з бізнесменом у Києві, до редакції він прибув заради інтерв’ю.

Розмова почалася з головної теми для всіх аграріїв і політиків країни — з ринку землі.

Україна готується до відкриття ринку землі. Як ви оцінюєте цей процес? Чи потрібно, на ваш погляд, обмежувати доступ іноземців до української землі?

Я розвиваю бізнес у трьох країнах — Україні, Молдові та Польщі. Тому можу порівнювати. Штучно не пускати іноземців не вийде. Вони будуть заходити через різні схеми і законодавчі прогалини. Наприклад, у Польщі фірма з іноземним капіталом повинна отримати спеціальний дозвіл міністра внутрішніх справ для покупки землі сільськогосподарського призначення, але не більше 1 га. Крім цього, ринок с/г землі там контролюється Агентством розвитку рільництва, яке має право викупу будь-якої землі більше 1 га. Практично, покупка великих ділянок іноземцями неможлива. Тому там ринок землі працює, і він добре відрегульований. І у нас ринок землі повинен бути.

Питання полягає лише в тому, як прописати всі вимоги для стабільної роботи ринку. Мені здається, що основною умовою є обмеження кількості землі. Не може бути 300 тис. га в одних руках. Можливо, хтось думає по-іншому, але це моя думка.

Реформу потрібно направляти на малих фермерів із земельним банком до 1 тис. га. Тоді це дасть поштовх для розвитку українського села, невеликих регіонів. Вони стануть багатшими, створять робочі місця, заробітчани зможуть залишитися і працювати в Україні. На прикладі своїх компаній я бачу, як люди повертаються або зовсім відмовляються їхати на заробітки.

У законопроекті про відкриття ринку землі вводиться обмеження — не більше 10 тис. га в одні руки. Чи згодні ви з таким обмеженням?

По-перше, мене ніхто не питає. Але 10 тис. га — це краще, ніж 100 тис. га. Думаю, що це правильна цифра. Наприклад, ферма в Німеччині із земельним банком близько 100 тис. га є стратегічною для національного ринку і потрапляє під особливе регулювання.

Багато бізнесменів говорять про зниження корупції після зміни влади, принаймні на вищому рівні, на рівні уряду. Яке у вас враження? До вас приходять?

До нас не приходять, тому що ми не даємо хабарів.

Хто б що не говорив, але Україна повільно рухається в правильному напрямі. Хто міг уявити ще 10 років тому, що йому відшкодують ПДВ? Я веду бізнес з нуля вже 20 років. При президенті Вікторі Ющенку ПДВ відшкодовували лише тричі. Зараз ми отримуємо його автоматично. У Польщі ПДВ відшкодовують гірше, ніж у нас. В Україні немає санстанції або пожежної інспекції, які доять малий бізнес. Це величезні плюси. Будь ласка, працюйте і розвивайтеся.

Крім цього, знизилися процентні ставки за кредитами.

Що стосується корупції, я її зараз не бачу. Нова влада викликає довіру, починаючи з Верховної Ради. Вони голосують. Ми не чуємо про скандали, які раніше відбувалися навколо Укроборонпрому або ще десь. Я вважаю, що це плюс. І ми крок за кроком йдемо до кращого життя.

Коли, за вашими прогнозами, ситуація кардинальним чином зміниться?

Наведу приклад на своїх дітях. Моїй доньці 26 років. Вона була вагітна і коли їй стало погано, вона звернулася до лікарні. Це була неділя. Коли я запитав, як все пройшло, вона сказала, що забула запитати, де заплатити в медичній установі. На що я їй відповів, що медицина у нас безкоштовна, але, можливо, варто було принести цукерки. Дочка відповіла, що не може цього зробити.

Виросло нове покоління людей, які готові платити за послуги, але не хочуть давати хабарі. Це питання одного-двох поколінь. І якщо держава своїми діями допоможе в цьому, то буде все набагато швидше.

Ви, як бізнесмен, розумієте скільки коштує праця. І, мабуть, ви знаєте, що вже місяць-два йде бурхливе обговорення високих зарплат чиновників. Члени наглядової ради держкомпаній і держбанків отримують виплати по 300−600 тис. грн на місяць. Ми спробували з’ясувати, які KPI входять у цю зарплату. Їх немає. А в декількох держкомпаніях і в Мінфіні нам сказали, що KPI тільки розробляються. Чи вважаєте ви, що в Україні варто платити такі зарплати міністрам, членам наглядових рад у держкомпаніях?

Ви самі дали відповідь на своє запитання. Я вважаю, що в будь-якій ситуації і в будь-якій установі повинен бути і батіг, і пряник. Повинен бути той меч, який пролітає над головою. Якщо фахівець отримує 300 тис. грн на місяць і ні за що не відповідає, то це рай.

Існує думка, що потрібно підвищити зарплати і чиновники не будуть красти. Але для цього має бути і покарання. Нехай хтось із представників бізнесу скаже, що платить велику зарплату, а у відповідь не вимагає відповідальності. Ви такого не знайдете. Тоді чому це відбувається з чиновниками?

Не платити не можна. Не може в Києві міністр освіти працювати за 15 тис. грн на місяць. Тоді вона не буде працювати, а буде заробляти на книгах чи на чомусь іншому або піде. А нам треба утримати фахівців. І отримати результат.

Міністр освіти отримала 128 тис. грн за грудень. Їй 29 років, її досягнення, реалізовані проекти — невідомі. Це призначення схоже на великий аванс від суспільства.

Я не конкретно про цього міністра, просто недавно читав про неї, навів приклад. За Януковича міністр освіти отримував зарплату $50 на місяць, і при цьому був мільйонером. Ми ж не хочемо такого.

Я вважаю, що повинна бути мінімальна зарплата в розмірі $5 тис. І відповідальність для міністра.

Скільки бізнесмен повинен платити своєму СЕО?

Це знову про відповідальність. Якщо СЕО відповідає за мільярдний оборот і вкраде 1%, то це значна сума, $10 млн. Тому він повинен отримувати гідну зарплату і боятися її втратити. Що править світом? Его, страх, гроші та «відносини». Якщо він працює на его — справа його, але якщо через людину проходять мільярди, вона зобов’язана відповідати за них і отримувати гідну зарплату.

У моїй компанії топ-менеджер може заробляти від $5 тис. до $10 тис. на місяць. Якщо ми говоримо про Нафтогаз, то повинно бути більше, оскільки дорожче буде проводити аудит, щоб зрозуміти, що топ-менеджер приніс компанії і державі. Але необхідно встановити планку.

Про трудову еміграцію. Ви відчуваєте, що вона скоротилася? Останні дані свідчать про те, що 3,2 млн українців постійно працюють за кордоном. Нацбанк опублікував статистику про переказ заробітчанами в Україну $12 млрд у минулому році. Що робити, щоб зупинити відтік людей з країни?

Я б цю еміграцію поділив на кілька частин.

Є люди, які їдуть заробляти гроші. Хтось тікає від родини і від важкої домашньої роботи. Комусь важлива страхова медицина і умови роботи. Хтось тікав від війни. Але потрібно розуміти, що там ці люди завжди будуть емігрантами.

Якщо взяти Польщу, то всі керівники моїх заводів у цій країні — українці. На більш низьких посадах працюють і українці, і поляки. У всіх рівні умови із зарплати. Це стосується і заводів в Україні, і в Молдові.

Наведу приклад і щодо транспортних компаній. У Польщі за місяць водій фури проїжджає в середньому близько 15 тис. км, в Україні — 6−7 тис. км. Через що? Через розмитнення, через кордони. Де краще? Водіям у Польщі і Україні платять однаково.

Для бізнесу є нюанси з податковою політикою та процедурами. Три роки потрібно витратити, щоб розібратися в законах іншої країни. Тому я підкреслюю: зараз вести бізнес в Україні набагато простіше, ніж у Польщі.

І нехай не розповідають, як у Польщі легко з бізнесом. Я працюю там з 2009 року, і знаю, про що говорю. Скрізь є свої плюси і мінуси.

У вас великий бізнес. Чи зустрічалися ви з президентом або прем’єром?

Ні, ні з ким не зустрічався. Хоча ми передавали уряду багато пропозицій. Дайте людям можливість спокійно працювати на своїй землі, хоча б купити ті ж саджанці, посадити і виростити продукцію. Продати урожай є кому, але потрібно заплатити 18% податків на прибуток. Або 0% податків, але при цьому надати сто довідок, які неможливо зібрати.

Для порівняння: в Польщі податок становить 5%, а в Молдові — 3% від обороту. Платить фермер або фірма, яка у нього приймає сировину. І ніяких довідок не потрібно, просто пред’явити паспорт.

Тому мої пропозиції до кожного уряду одні й ті ж. Змінюється тільки бажання поставити у нас на заводі прапор тієї чи іншої партії. Я ж кажу, що для вирощування саду потрібно 4−5 років, за цей час прапор може й змінитися.

НЕ ЗУПИНЯЄТЬСЯ НА ДОСЯГНУТОМУ: Зараз Тарас Барщовський займається новим для себе бізнесом – виробництвом пектину / Фото: landlord.ua

Площа вашого саду 1,2 тис. га?

Близько 1 тис. га. Це один з найбільших вишневих садів у Європі.

На скільки відсотків ви забезпечуєте себе сировиною?

На ніскільки. Щоб повністю забезпечити себе сировиною, нам необхідно близько 200 тис. га садів і ягідників. Нашими постачальниками є близько мільйона осіб, які живуть у селах. Візьмемо, наприклад, чорницю. У горах люди її зібрали, знесли вниз, завантажили її в автомобілі і везуть до нас. Інший приклад — малина. Уявляєте 10 тис. тонн малини? Це тисяча вагонів малини, яку збирають руками і продають нам. Кілограм малини коштує 30−35 грн. Цей бізнес з малиною ми розкрутили на Західній Україні і тепер Україна є третьою в світі з переробки цієї ягоди після США і Сербії.

Це вигідний бізнес. З одного гектара можна зібрати 8 тонн малини, тобто заробити на цьому 8 тис. євро. Я давно говорю про це. Є вирішення проблеми міграції українців — просто дайте умови для роботи.

За якою ціною купуєте яблука?

Купуємо по 3−4 грн, оскільки для переробки не особливо важлива якість яблука. А чому яблука стільки коштують в супермаркетах? У виробника націнка становить 15−30%, а у супермаркетів — 130%. Тому питання: чому б не обмежити маржу в супермаркетах?

Ви не думали над програмою, яка б дозволила постачати фермерам саджанці за кредитними або форвардним програмами?

Ми брали участь у іншій програмі. Канадська компанія надавала фермерам саджанці, а ми дали гарантії, що викупимо всю продукцію. На рівні держави на ці цілі потрібно виділити $50−100 млн. Це відносно невеликі суми, а результат буде дуже хорошим. Потрібно тільки почати. Садівництво в Україні розвивається і без цього. Якщо раніше Україна закуповувала близько 300−400 тис. тонн імпортних яблук на рік, то останні десять років ми забезпечуємо себе самостійно.

Скільки у вас заводів з виробництва концентрату?

Сім. Чотири — в Україні, один — у Молдові, в Польщі два діючих і один будується. Скоро ми відкриємо найбільший завод у світі з переробки фруктів ягід і овочів.

Коли це відбудеться?

В кінці серпня.

Чому саме в Польщі, а не в Україні будуєте найбільший завод?

Будуємо завод там, де є сировина. Польща займає друге місце в світі після Китаю з виробництва сировини — полуниці, малини, яблук. Я неодноразово показував нашим чиновникам результати роботи в Польщі як приклад для порятунку українського села. Їм це нецікаво. У Польщі 2 гектари землі дають можливість прожити сім’ї цілий рік. Наприклад, 2 га пшениці дадуть маржу $300, але якщо вирощувати на цій землі полуницю, то можна заробити $20 тис.

Поляки завжди були власниками своєї землі, і вони завжди поставляли в Європу продукти, тому простіше переживали кризи. Площа середнього наділу в Польщі становить 3 га. У Польщі вирощують овочі, фрукти, ягоди. Там немає зернових, їх використовують тільки для сівозміни.

В Україні дуже плодовиті грунти і хороші фахівці. Якщо вони навчилися збирати полуницю, значить, можуть її вирощувати і продавати для заморозки великим компаніям. Це малий бізнес. Але він здатний створити велику кількість робочих місць.

Ваша основна діяльність — виробництво концентрату. Але в Україні ви розвиваєте два бренди для кінцевих споживачів — соки Galicia і «Світанок». Конкуренція дуже жорстка. Ви бачите на цьому ринку перспективу? Цей бізнес прибутковий?

Якщо бізнес не прибутковий, то це не бізнес, а збиткове хобі. Якщо говорити про сегмент B2B, нашу компанію мало знають як TB Fruit, але зате всі знають, що таке Galicia. У мене була ідея створити масовий продукт, якого немає в Україні. Це чистий сік, який вичавили, пастеризували і поставили на полицю. Просто, смачно і зручно. І я гарантую, що там немає ні цукру, ні інших домішок, це чистий продукт.

Концентрований сік виробляється з фрешу, з якого забирається 50% води, і він виглядає як рідкий мед. Концентрат купують виробники, вони додають в нього таку ж кількість води і отримують 100% сік.

Крім концентрованих соків ми робимо ще й заморозку. В процесі виробництва ми отримуємо ароматичні речовини, які з газоподібного стану перетворюємо в рідкий. Ви знаєте, що у кожного яблука є 0,5% запаху? Коли п’єте сік і відчуваєте запах яблука, то це і є цей натуральний аромат.

Який ваш улюблений сік Galicia?

Яблучний.

Чому вирішили назвати бренд Galicia?

Довго шукав назву, оголошував конкурс. Але це нічого не дало. Я люблю географічні карти. І у мене в кабінеті багато карт австрійської Галичини, в яку входили землі Львівської області. Маркетинг-директор нашої компанії це помітила і запропонувала таку назву.

І все ж навіщо розширюєте лінійку в Україні?

Galicia — це сік прямого віджиму, його споживання в усьому світі зростає. Наприклад, в країнах ЄС його продажі збільшуються на 3−4% на рік. В Україні схожі результати, але у нас культура споживання не так розвинена. А в сегменті B2B ми продаємо наші соки від Токіо до Каліфорнії. Для нас великий і масовий ринок.

Складно було вийти на ринок Японії?

Японці — особливі люди. Щоб працювати з ними, потрібно довести свою надійність і якість продукту. Причому, насамперед їх цікавить якість, а не ціна. І вони готові за неї доплачувати. Тому з ними треба 3−5 років «танцювати» і доводити якість свого продукту, і тільки потім вони купують продукцію на постійній основі.

У минулому році ви запустили завод з виробництва пектину потужністю 3 тис. т на рік.

Так. Дві лінії, потужність кожної з яких становить 1,5 тис. т на рік.

Обсяг всього світового ринку пектину становить 40−45 тис. т на рік. Чи є ринок збуту для продукції вашого нового заводу?

Для прикладу: в складі джему або йогурту є 0,5% пектину, а споживання йогурту в світі з кожним роком істотно збільшується.

Існує два види пектину — з яблучної шкірки і з лимонної. Яблучного пектину в світі виробляють близько 10 тис. т на рік, решта — цитрусовий пектин. У нас є сировина для випуску пектину — це відходи від виробництва соку. І це наш обов’язок — робити максимальну кількість продукту з одного кілограма яблук. Ми вже виробляємо шість-сім продуктів з яблук, дотискаючи і роблячи додаткову маржу з яблука. В цьому і полягає наша мета — створити додатковий продукт, а не масово продавати тільки концентрований сік. Концентрований сік — тепер це найпростіше.

Чи плануєте переробляти цитрусові?

Ми планували переробляти їх у Грузії, три роки вивчали місцевий ринок. Але так і не зрозуміли, Грузія вирощує 50 тис. т чи 150 тис. т мандаринів на рік. В цьому і була найбільша проблема, хаос, який ти не розумієш. Тому я вирішив зупинити цей проект.

Який завод ви планували побудувати в Грузії?

У 2011 році ми хотіли будувати завод з виробництва виноградного концентрату і навіть купили землю в Кахетії. Італійці розробили проект заводу, Міхеіл Саакашвілі мав перерізати стрічку. Але перед тим, як будувати завод, я хотів особисто переконатися в обсягах виробництва винограду. На засіданні уряду я сказав, що якщо мені гарантують урожай в 150−200 тис. т, то ми почнемо будувати завод. Збирання врожаю почалося у вересні. Ми об’їхали всі села і з 400 тис. т, які нам декларували, я нарахував тільки 80 тис. т. А стільки нам мінімум потрібно було для переробки.

Ми для них були «паличкою-виручалочкою», оскільки на той час Росія закрила для Грузії ринок вина, і вони не знали, що з ним робити. Держава вже почала доплачувати фермерам за викорчовування винограду. А ми прийшли і запропонували розвивати виноградарство. Але вони не показували реальних цифр і у них були дотації не залежно від ціни на виноград у світі. В результаті ми не порозумілися.

Що сталося із землею?

Я її подарував тим людям, у яких її придбав.

Багато грошей втратили?

Близько $56 тис.

А ВДОМА КРАЩЕ: Компанія Барщовського працює в Польщі з 2009 року, і він впевнений, що в Україні займатись бізнесом простіше / Фото: Прес-служба T.B. Fruit

Ви раніше говорили, що після запуску заводу з виробництва пектину EBITDA TB Fruit складе 70−80 млн. євро. Наскільки ви близькі до цієї мети?

Без урахування виробництва пектину наша EBITDA в цьому фінансовому році (триває з 30 червня 2019 р. до 1 липня 2020 р.) складе близько 40 млн євро. Але потрібно розуміти, що пектин — це новий продукт для нас, який потрібно розкрутити, а це не рік-два. У світі всього є 5−6 виробників пектину, які на незрозумілого хлопця з України дивляться з побоюванням. Це невеликий закритий клуб, і щоб потрапити туди, нам потрібно пробиватися, боротися. Але та цифра, про яку я говорив, однозначно буде.

Скільки вам потрібно для цього часу?

Думаю, два-три роки.

Чи стало вам легше постачати товар в країни ЄС після підписання договору про Асоціацію?

Стало важче. Цей договір не працює.

Розповідаю, як це працює. Україна щорічно виробляє близько 100 тис. т яблучного концентрату, а квоту дали на 10 тис. т і потім збільшили до 16 тис. т на рік. Це невеликі обсяги, з якими може впоратися один завод. З 1 до 3 січня всі виробники хочуть потрапити під дію квоти і завезти ці 16 тис. т концентрату, при цьому сплачуючи розмитнення 30%, а не 24,5%, як було раніше, від максимальної ціни в Європі.

Скільки експортували — відразу невідомо, європейські чиновники рахують квоти ще півроку. Потім може виявитися, що з України було імпортовано не 16 тис. т, а 30 тис. т концентрату. І мита за ці 14 тис. т продукції ділять між усіма, хто завіз продукцію. І ти ще півроку чекаєш, поки повернуть гроші, сплачені перед завезенням.

Ви нічого не возите в ЄС зі своїх українських заводів?

Мало. Українські заводи експортують в країни, де немає ввізних мит, у США, наприклад. З Молдови до Європи немає квот і податків.

Раніше ви оцінювали частку Т.В. Fruit у розмірі 10−12% світового ринку концентрату. Вона такою і залишилася?

Світові виробники стверджують, що виробляють близько 1 млн т концентрату на рік. Якщо наша компанія випускає 100−120 тис. т, залежно від сезону, то наша частка ринку становить від 9 до 12%. Але хто може точно оцінити виробництво в Китаї? Хто дасть інформацію з Чилі? Та й хто по Україні дасть правдиву інформацію? Деякі трейдери купують сік, і потім декларують, що вони його зробили. Тому всі ці показники є умовними.

Чи пропонували вам продати компанію?

І не раз.

Розглядали ці пропозиції?

А що тоді я буду робити?

Подорожувати?

(Сміється)

Яку максимальну суму вам пропонували за бізнес?

До обговорення конкретних цифр розмови не доходили. У нас ще не завершені всі інвестпроекти.

Це були іноземні компанії?

Так звичайно. У світі всього 30−40 виробників концентрату, з яких три-чотири — великих. Всі про всіх все знають.

Як ви оцінюєте вартість свого бізнесу? Можна припустити, що він коштує близько $ 300 млн?

Дивлячись, як і хто рахує. Близько 60% мого бізнесу — в Польщі, і там мультиплікатори інші. У виробників соків рахується за тонною продукції і так далі. Все залежить ще й від покупця — це стратегічний чи портфельний інвестор.

До мільярда ще далеко, але так буде.

Журнал НВ спільно з інвесткомпанією Dragon Capital оцінили ваш статок у $105 млн. Ви згодні з такою оцінкою?

Я не рахую свій статок. Мені не важливо, як і наскільки мене оцінили. Я отримую кайф від своєї роботи, а час покаже, скільки там тих доходів. І питання в тому, як оцінюють. Адже на заводі може бути обладнання різної якості і вартості.

У Т.В. Fruit конфлікт з Дельта банком. Компанію звинувачують у небажанні повертати $60 млн за кредитом. У чому суть цього конфлікту?

Т.В. Fruit ніколи не мав ніякого відношення до Дельта банку. З Дельтою працював «Яблуневий дар». ТВ Fruit тоді ще навіть не було.

«Яблуневий дар» почав працювати з Дельта банком у 2010 р. Перед падінням Дельти, не порушуючи норм українського законодавства, компанія зробила законну процедуру «схлопування». У нас стояла черга бажаючих зробити цей взаємозалік. Ми вибрали Cargill і ще одну компанію, обмінявши свій кредит на депозит компанії Cargill на $60 млн. І ми вважаємо, що мали рацію і довели це в судах. Але в 2019 році Верховний Суд вирішив, що не можна було проводити цю процедуру через конвертацію долара в євро. Я з цим не згоден, але що можу зробити.

І в цей же час Фонд гарантування вкладів продав на аукціоні пул активів Дельта банку, який викупила якась приватна компанія. От і все. На сьогодні до нас немає жодних претензій з боку Дельта банку і Фонду гарантування вкладів.

У покупців портфеля є до вас питання? Вони зв’язувалися з вами?

Ні. Якщо вони прийдуть, і мені буде цікаво, то будемо говорити.

Але при цьому дві ваші юрособи банкрутують…

Потрібно розуміти, що таке банкрутство. Є два способи банкрутства. Перше — це добровільно, коли компанія сама подає на банкрутство, тому що не може розрахуватися з кредиторами. Друге — коли на компанію подають кредитори. Тому я не розумію, чому компанія, яка купила активи і була одним з кредиторів, подала на банкрутство «Яблучного дару», нібито вона не може виплатити за своїми зобов’язаннями. Тому сьогодні склалася така ситуація.

Вона «роздута» в суспільстві, і я не розумію, чому і далі її пов’язують з Дельта банком, якщо Фонд гарантування вже продав право вимоги.

На сьогодні ситуація така: є дві приватні компанії, які мають або будуть мати між собою якісь відносини. В інтернеті щодо цього є багато різних думок, тільки мені не зрозуміло, чому до мене особисто ніхто не звертався. Ви перші з журналістів, хто піднімає цю тему. А зараз багато розмов на порожньому місці.

І це дійсно велика проблема України. Проблема в залученні коштів, в тому, як країну сприймають на Заході. 90% моєї продукції йде на експорт, і я багато чую про те, як це відбувається найчастіше.

Якийсь «продюсер Валентин» розповідає якомусь інвестору Джону якусь байку, «вішає локшину на вуха», не відповідаючи при цьому за обіцянки. Потім Джон приходить в Україну, інвестує, бачить, що картина взагалі інша, а не та, що йому її малювали, а продюсера вже там немає. І потім всі плями лягають на нас — на підприємців, на державу, на процентну ставку, яка є в Україні. Адже на надійність або ненадійність країни впливає інвестор, який приходить сюди. І жодна «няня» не допоможе доти, доки у нас будуть подібні «продюсери Валентини».

Ви скористаєтеся послугою інвестняні?

Це дико і смішно. Скільки у нас підприємців? Кожному потрібна няня. Якщо одному дали, а іншому — ні, то це нечесно.

Може, одна няня буде на двох?

А якщо буде більше підприємців, тоді будемо ділити няню на трьох?

Відносно Миколи Лагуна і Дельта банку ви раніше використовували термін «циганський бізнес». Поясніть, будь ласка, що це таке?

Це стосується не Дельти і Лагуна, а всієї банківської системи.

Банки збирали паспорти у людей, видавали на них кредити. Машину на фірму в кредит було важче взяти, ніж на фізособу. Хтось брав на весілля, хтось — на придбання праски, хтось — на святкування дня народження. Гроші видавалися під 60% або під 160% річних. Все це робилося замість того, щоб кредитувати бізнес. Я розумію, що не всі бізнесмени успішні, можуть прогоріти. Але кредитні гроші, які отримує бізнес, надходять в економіку. А споживчий кредит — це на раз.

Фото: НВ

В експертному середовищі зараз йде полеміка щодо курсової політики та облікової ставки Нацбанку. І дуже багато бізнесменів, особливо експортери, а також Мінфін, критикують Нацбанк. Кажуть, що НБУ занадто сильно заморозив економіку, викуповує з ринку валюту не в тих обсягах, тримає занадто високу облікову ставку, і треба швидше її знижувати. І взагалі Нацбанк дозволив гривні сильно вирости. Яка ваша позиція?

Я вважаю, що Нацбанк нічого не робив спеціально. Проблема в тому, що Україні потрібні були гроші. Побачили нове фінансове «вікно», хороший спосіб для надходження грошей — продаж боргових цінних паперів. Що можна придумати краще? Інвестори купують цінні папери, гарантовані державою. Іноземна валюта зайшла, гривня зміцнилася.

В результаті, хтось заробив, а хтось постраждав. Запитайте у українського ритейлу, скільки вони заробили в валюті, або тих, хто продає паливо. Обурюються тільки експортери, вони постраждали.

Звичайно, це не нормально. Але я не думаю, що Нацбанк не робив цього спеціально і сам не очікував таких наслідків. Але як регулятор він повинен був втручатися і регулювати ненормальний ринок цінних паперів.

А ви купували ОВДП?

Ні. Мені є у що інвестувати. Я в цінних паперах нічого не розумію. А я не роблю того, в чому не розумію.

У 2014 році компанія T.B. Fruit хотіла вийти на Варшавську фондову біржу, але не вийшла. Чи плануєте повернутися до цього питання?

Це було ще в 2007 році. І тоді я не знав, що таке IPO. Мені розповів про це Ігор Мазепа (засновник ІК Concorde Capital. — Ред.). У 2006−2008 роках на IPO йшли багато українських компаній, всім дружно плескали. І, власне, те що я говорив про «продюсера Валентина», це і є питання Варшавської біржі. Скільки сьогодні українських компаній на цій біржі? Дві-три? Всіх «кинули» такі «продюсери». Запитайте, що думають про Україну поляки? Вони навіть чути про це не хочуть, оскільки тоді сама польська біржа ледь не впала.

Ми себе асоціюємо як українська компанія, хоча більшу частку продукції продаємо за межами України. У країні йде війна, потрібен сильний маркетинг. І поки у нас не буде хоч якогось порядку, доти українські компанії будуть стикатися зі складнощами при виході на зарубіжні ринки.

Ви залучаєте фінансування через свій польський офіс?

Ми залучаємо його в кожній країні, де є виробництво. У Молдові отримуємо фінансування 4,5% річних у валюті, раніше нам надавали під 5,5% річних. У Польщі кошти залучаємо під 2,5% річних. В Україні ситуація теж покращилася: з 12% річних ставки знизилися до 7% річних у валюті. Деякі банки вже готові кредитувати під 4,5% річних у євро.

Тепер про вашу сім’ю. Ви здивували багатьох тим, що сказали, що ваші діти отримали вищу освіту в Україні. Чому не Лондон?

А чому в Лондоні, крім англійської мови, навчать мою дитину? Нічому. Мої діти з 12 років їздили на канікули в різні школи Лондона для того, щоб вивчити мову. Якщо дитина буде вчитися в Лондоні, а потім працювати в Україні, то їй доведеться поміняти свідомість і зрозуміти, що в Україні все влаштовано по-іншому. Теж саме стосується і Польщі. Якщо ти хочеш працювати в Україні, значить, вчитися потрібно в Україні. Теорія повинна перетинатися з практикою. Інакше це нуль ефекту.

Це правда, що ваш син разом з сином Євгена Черняка розвантажували яблука на вашому заводі?

Так. І це нормально. Ненормально було б, якщо вони б не розвантажували і не знали, скільки коштує кілограм яблук.

Ваша дочка теж працює в компанії?

Так. Вона працює з 14 років, а з 22 років — на постійній основі. Спочатку вона працювала в аналітичному відділі, щоб зрозуміти, як влаштований бізнес. Коли навіть разом живеш під одним дахом, то важко оцінити, лідер моя дочка чи ні. Тому я їй надав можливість з нуля створити деревообробну компанію. Хотів подивитися, як вона з нею впорається, як буде працювати на пилорамі. І побачив, що вона дуже добре спілкується з людьми, їй це подобається. Тому запропонував їй зайнятися підбором персоналу, і вона вже два роки керує HR-департаментом у компанії.

Син теж працює у вас?

Син вивчає міжнародну економіку. Зараз він на п’ятому курсі, але вже рік працює в продажах і на виробництві пектину. Пектин — це складний для продажу продукт. Тому всі, хто його продає, повинні спочатку попрацювати на виробництві. Зарплати у дітей, як у всіх. Ми їх не балуємо.

Джерело: https://nv.ua/ukr/biz/markets/interv-yu-z-tarasom-barshchovskim-vlasnik-t-b-fruit-buduye-naybilshiy-u-sviti-sokoviy-zavod-novini-ukrajini-50072821.html

Вверх
Вниз